З когорти добровольців
Село Козаче – маленький населений пункт. Але люди, які тут живуть, мають велике серце. Трудівники і патріоти не розповідають про любов до України, а роблять все, щоб наблизити Перемогу. Всі жителі села - волонтери: збирають кошти і продукти, консервацію і медикаменти. Молоді хлопці й чоловіки одягли військову форму і стали на захист найдорожчого: рідної землі, миру і життя. Серед них і Дідковський Сергій Миколайович. Він народився 5 листопада 1992 року в місті Христинівка, але його дитячі роки пройшли в нашому селі. Він ріс на очах односельців, даруючи світлу ауру своєю добротою і щирістю. Навчався в Малосевастянівській школі, мав багато друзів, завжди за товаришів стояв горою. Виріс хлопчина і виявилось, що в нього «золоті руки», в будівельній і ремонтній справі він справжній майстер.
Тут, в Козачому зустрів своє кохання, свою «половинку» Таню, Танюшку, Тетяну Володимирівну.
Молоді купили маленьку стареньку хатину і почали її облаштовувати. Щедрий лелека приніс їм дві дівчинки, дві донечки, яких тато з мамою дуже люблять. Молодий татусь пізнав всі тонкощі догляду за немовлятами: і купав їх, і сповивав. Підросли – навчився і кіски їм заплітати. Було б важко, якби не допомога дружининої матері, тещі Наталі Дмитрівни. Взагалі відносини цієї мудрої жінки із зятем можна, напевно, назвати ідеальними. Бо має Сергій спокійний характер, врівноважену вдачу, роботящі руки. Із старенької хатинки він зробив, як кажуть люди, «лялечку». І все сам, своїми руками.
Добігав кінця 2022 рік, рік вторгнення рф в Україну. На фронті були найкращі сини нашого народу. І Сергій Миколайович пішов добровольцем, щоб бути серед тих, хто боронить нашу волю. В січні 2023 року він уже був на передовій. В нього було кілька причин, з яких його б не мобілізовували, але було бажання боротися з ворогом. Це бажання перемогло і він вже другий рік серед тих, кому ми завдячуємо кожним світанком, кожним днем. Артилерист Сергій Дідковський має звання молодшого сержанта, набув бойового досвіду і намагається допомагати новобранцям. Зараз він служить на Соледарському напрямі, бої там важкі. І тому відважні і досвідчені воїни там дуже потрібні.
В молитві і тривозі проводять дні його дружина і теща. Зіскучилися за татом його донечки – третьокласниця Софія і маленька Анастасія, яка в минулому році стала першокласницею. Тато був уже в ЗСУ і донечку на першому дзвонику побачив лише на відео і світлинах. Але в них все попереду: зустрічі, розповіді про шкільні новини і сильні обійми татових рук.
Молимося за кожного нашого воїна, за кожного нашого земляка в солдатській формі. Приєднуємо слова молитви за воїна Сергія до молінь його дружини, дітей, тещі, друзів.
Хай береже Вас Бог, повертайтесь живі і з Перемогою. Низький уклін всім Вам за відвагу і любов до України.
Сергію, тримайся, все буде Україна!
Алла Дубіцька,
завідувачка Малосевастянівською бібліотекою-філією
Коментарi